місяць у Польщі, 3 місяці у Франції. І вже місяць як повернулася додому. Причини: вдома батьки, пацюки, робота.
Це був цікавий досвід занурення в буденне життя іншої країни, але я не готова там будувати своє нове життя, дуже хотіла додому.

не нашли постоянную работу толком, не нашли жильё.Коллега как раз месяц как из Словении вернулась, сидели на какой-то ферме в деревне, работы нет. Ну ,все деньги закончились, выплаты беженцам тоже прекратились, в деревне работы нет,в город ехать дорого и далеко, и жильё там хрен снимешь - денег на это нет и не хотят сдавать, потыкались с марта и вот месяц как вернулись. Главные причины- работы и жилье, ну и естественно незнание языка, из-за чего невозможно толком найти работу даже самую низкооплачиваемую, кроме совсем физически неподъемной.

Сьогодні виїжджаю додому (у Львів). 2 місяці у Польщі, 2,5 в Болгарії. Є віддалена робота, яка дозволяє знімати житло та не залежати від місцевих виплат, але все одно все це виявилось надто важко для мене, в першу чергу морально. Шалений стрес від постійних переїздів та пошуку житла, мовний бар'єр, медицина, проблема зі школою та адаптацією в дочки. Самотність. Тому все, я здаюсь. Краще вдома з сиренами, між під мирним небом на чужині.

А чего из Львова уезжать-то? Во Львов люди ОТ войны ехали, так что в этом смысле конечно не показатель и сравнение не совсем корректное. Вот те кто из Харькова вернулся и сейчас там, кто из Николаева уезжал .... это актуально думать,потому что лучше ли дома, где каждый день обстрелы и прилёты или за границей где трудности с работой, жильём и языком, но зато без риска в любой момент ракету схлопотать. Вот кто из юго-восточных городов уезжал, многие приехали в мае, когда попритихло, а сейчас опять обратно в ЕС многие поехали. Так что,пожалуй, главный вопрос автору стартпоста на тему возвращаться или нет, это в каком вы городе.
и второй, хотя подалуй возможно и первый вопрос -есть ли у автора жильё и работа в Словакии, потому что на родине с работой сейчас крайняя напряженка, ну и учитываем что к зиме неиллюзорно стране грозит гуманитарная катастрофа. Так что то что сейчас пока тепло -не в счет.

п.с. почитайте на дайри есть люди из Николаева, всю ночь обстрелы сегодня были. А тот же Львов или например Киев, ттт конечно, но тишина была. И да, конечно всё может измениться, но да, смотря в каком городе вы живёте.

*Zoi*, о, почалося моє улюблене "то в нас справжня війна, а в вас несправжня, ми вправі боятись за своїх дітей, а ви ні". Львів теж ракетами обстрілювали та люди тут від обстрілів загинули. Мені неймовірно важко далось рішення про повернення, а ви його тут так класно знецінюєте. Для чого? Я не ваш недруг. Рашисти наші спільні вороги.

Alix, я вообще в Киеве. А подруга в Николаеве написала как у них сегодня обстреляли. И решать возвращаться или нет стоит исходя из баланса риски и плюсы. Явно что во Львове и в Николаеве, или там в Киеве и Харькове этот баланс будет разный. А на дальнейшее нам и вовсе никто не даст гарантию, что в Киеве не будет второго Мариуполя. Но во Львове точно будет спокойнее чем в Киеве, как бы ни пошло дальше. Это не обесценивание, это сочетание оценки ситуации, экстраполяции и логики. Собственно и автор тое может выслушать мнение тех кто вернулся, с указанием города обязательно, и исходить из того что у него есть сейчас (в Словаки), что сейчас в его городе в Украине (в том числе и с работой),и прикинуть перспективы дальнейшего развития ситуации. Потому что именно экстраполяция и логика - без эмоций - будут тут лучшими советчиками.

п.с. при нынешних раскладах и логике ситуации в вашем случае однозначно лучше возвращаться домой,потому что баланс риск и безопасность но в чужой стране, где некомфортно в данном случае в пользу возвращения. ИМХО.

Наприкінці березня виїхали до Польщі разом із коханою та нашими шістьма тваринками — 5 котиків та собачка. У нас багато тварин, тому пропонували варіанти лише у селищах/провінціях. А нам життя у подібних місцях зовсім не підходить. Польща в цілому консервативна, але в провінціях бути лесбійками с пірсингом та тату... досвід не з найкращих. Та й загалом дуже дискомфортно у провінції, не наш стиль життя, не наші люди, робити там нічого, немає можливості працювати за професією (я майстриня пірсига, кохана татуювальниця).
А вдома є можливість працювати на себе, клієнти й досі пишуть, довелося навіть у профілі вказувати, що поїхали. Також вдома своя 3-х кімнатна хата, не потрібно платити за оренду. І є можливість спілкуватися з друзями. У провінції нам їх знайти було неможливо.
Тому у вересні повертаємося до Київа))

Я з 9 березня жила в Іспанії. Вже 3 тижні як вдома, в Києві.
Повернулась, бо є вдома робота, дистанційно працювати не можу. Як би роботи не було, можливо б шкукала там роботу, але більше ніж на прибиральницю, робітницю на кухні або на заводі, там нам не знайти. Серед іспанців безробіття, то що вже казати про "наприїхавших". І без знання мови нікуда, ангійської іспанці (північна частина) майже не знають.
Знаю, що багато дівчат повертались до своїх чоловіків. Лише одиниці, які самотні розглядали варіанти зостатися.

А чего из Львова уезжать-то?
Це ж треба так доїбатись на пустому місці до людини, яка не просила ні коментарів, ні порад...

Alix, промені підтримки вам.